Таємниці Музею військової археології

Цей музей дуже незвичний. Про його існування знає дуже обмежене коло людей. Хоча, в його експозиції є експонати, яким може позаздрити будь-який європейський музей. І знаходиться Музей військової археології у самому центрі Києва – поблизу Майдана Незалежності. Отож, знайомтеся – археологічний пошуковий загін «Дніпро-Україна», керівник – Сергій Распашнюк.

Познайомилися ми з Сергієм Павловичем у Нових Петрівцях у Музеї слідопитів Володимира Даниленка, що діє при часописі «Музеї України». Якраз пошуковці готувалися до виїзду на Лютізький плацдарм, а ми супроводжували телегрупу Першого Національного. Разом і рушили.

До складу групи «Дніпро-Україна» входять досвідчені слідопити, до того ж, прекрасно оснащені. Потужні глибинні металошукачі буквально пронизують грунт на кількаметровій глибині. Зрозуміло, примітивні детектори і щупи, якими користуються ентузіасти, що працюють з Музеєм слідопитів, не можна навіть порівнювати… То зовсім інший рівень пошуку…

Поки ми возилися з телегрупою,  хлопці Распашнюка пройшлися ледь помітними окопами радянської лінії оборони, діставши чимало металевих трофеїв. Ми ж з моїм малим Ростиком, взявши музейний міношукач, що ледве бере на тридцять сантиметрів, щуп і лопату, вдумливо пішли лісом.

Дуже скоро малий надибав ледве помітний окопчик. На бруствері знайшов розірвані вогнем патрони. Гільзи. Поруч – ледве помітна воронка від невеликої мінометної німецької міни. І хвостовик, осколки. Знайшли кістку – фаланга пальця. Гукнули В.Даниленка. Зрозуміли, що скоріш за все, тут загинув наш солдат. Попрацювали щупами – щось є. Десь на двометровій глибині знайшли солдатика. Осколками відірвало руки, розбило череп. Всі особисті речі хтось забрав. Нічого металевого не було. Так його і присипали… Скоріш за все, з штрафбату… Вже перепоховали на меморіалі в Нових Петрівцях…

Тоді ж хлопці з «Дніпро-Україна» ховали бійця-киянина, який вважався пропалим без вісті. При ньому знайшли медальйон-смертник. Розшифрували запис. Розшукали доньку, якій тоді було дуже мало років. На поховання приїхала вся родина. Донька, якій вже багато років, онук, правнук… Було багато містики… Ця історія навіть потрапила до випуску «Подробностей» на Інтері…

Потім ми долучилися до експедиції пошукового загону в районі хутора Петрівський. Приїхали з групою Сергія Кутракова з Нового каналу. Прямо на людських городах знайшли чотирьох наших – двох невідомих солдат, жінку-медсестру з невідправленим листом, який пробують розшифрувати спеціалісти і лейтенанта із Запоріжжя. І німецького кулеметника з нерозломаним жетоном… Потім ще кілька разів пересікалися з пошуковцями у далеких лісах. Спілкувалися телефоном. Нарешті, я добрався і до Музею військової археології. http://www.dnipro-ukraina.kiev.ua/

Експозиції розміщені у трьох невеликих кімнатах, які використовуються і як офіс. Експонати розміщуються дуже продумано. Якихось банальностей, якими забиті провінційні музеї тут не побачиш. Можна сказати, суцільний ексклюзив. Все вичищено, відреставровано. Отримуєш уявлення про те, чим воювали в різні епохи. Адже, трапляються речі Київської Русі, певні предмети римської культури, окремий стенд – козацтво. Перша світова, Громадянська, Друга світова – найбільш повно.

Музей сформували члени пошукового загону, яких 45. Постійно діють чотири мобільні групи.  Є автотранспорт, відповідний досвід, кваліфікація, обладнання. У тому числі, для підводного пошуку – працюють сім професійних водолазів!

Вже провели десь під сотню пошукових експедицій у різних регіонах. Знайшли 123 загиблих. Додайте майже 50 солдат у нинішньому сезоні!  Встановили імена сімох загиблих, які вважалися пропалими без вісті. Провели чимало перепоховань.

Діють представництва у 14 областях і Севастополі.

Важливий момент – саперам МНС України передали понад 250 вибухонебезпечних предметів для утилізації…

-Випадково долучившись до пошуку, я зрозумів, що відійти від цього практично не можу! – зізнався С.Распашнюк, - Це якась ментальна потреба душі! Справа свята. Адже, війна триває, поки не поховали останнього солдата!

У розмові ми торкнулися багатьох таємниць війни. Як радянських, так і німецьких. І пошуків танків. І неймовірні досягнення Третього Рейху.

-Одного разу, під Севастополем знайшли останки елітних есесівців, яких намагалися удосконалити хірургічним шляхом, - повідав Сергій Павлович, - Я б не повірив, аби не бачив то на власні очі! Гітлерівці були буквально поведені на містиці, древніх знаннях. Шукали нові форми роботи організму. Розрізали шкіру лоба і випилювали трикутник-всевидяче око! Потім шкіру зашивали. Вважалося, що ті, хто вижив після такого ритуалу, відкривають третє око… Уявляєте, черепи з випиляними трикутниками! За ними швидко приїхали з Німеччини – забрали… Взагалі, про те, що досягли німці у ті роки, варто написати окреме дослідження. Деякі речі просто неймовірні!

Домовилися, при нагоді продовжити цю напівфантастичну тему.

Згадали і про свіжу знахідку – шифровку, яку один колекціонер знайшов у ножнах кортика Люфтваффе, який привіз з Німеччини колишній генерал КДБ, що загинув на пароплаві «Адмірал Нахімов». Коли розшифрували, виявилося, що то якісь координати в Антарктиді, на Землі Королеви Мод. Коли я написав про цей випадок, почалося щось неймовірне. Просто детектив. Сіра зона історії буквально затягує людей!

Сергій Павлович згадав, що чимало німців, особливо з офіцерського складу дивізій СС, малювали спеціальні пентаграми, вкладаючи їх у зброю. Вважали, що покращується робота механізму, зростає влучність стрільби… Навіть мода така виникла…

Хоча, я не розумію, для чого вкладати шифровку у ножна кортика, який використовувався лише в урочистостях? «В системе координат проекции Гаусса-Крюгера 1942 года в трехградусных зонах»?! Знову містика…

В принципі, з С.Распашнюком є про що поговорити глибинно… Спробуємо продовжити контакти.

Прекрасно, що є такі ентузіасти! Роблять святу справу. Досліджують військові загадки минулих воєн. Створюють унікальні музеї, які буквально вивчають такі ж фанати. Саме так досліджується і створюється РЕАЛЬНА історія! Це дуже відрізняється від пропагандистських дисертацій кон’юктурних науковців, здатних моментально перефарбовуватися згідно політичної ситуації.

А правда – одна! Часто вона захована саме в таких маленьких музеях. Добре, що вони є і множаться!

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України», Президент Музею слідопитів

Дуже цінний експонат!

Легендарні німецькі кулемети

Є і Перша світова!

Багато німецьких речей і зброї

Дегтярі

Трапляються і древнєруські речі...

Зверніть увагу: форма сокири за тисячоліття фактично не змінилася!

Реконструкція форми

С.П.Распашнюк